Торфу садівники намагаються придбати якнайбільше. Відразу ж розсипають на грядках, під деревами, кущами, і, заспокоєні, чекають урожаю, що, по ідеї, повинен підскочити до неймовірних розмірів. Користі від цього, як правило, не буває. І от чому.
Торф складається в основному з відмерлих рослинних залишків, тією чи іншою мірою розкладених. З живильних елементів він у значній кількості містить тільки азот (до 20 і більше кг на тонну), але рослинами цей азот засвоюється дуже слабко. Зі звичайного торфу засвоюється тільки 3—5 % азоту, тобто 0,6—1,0 кг із тонни торфу. Підвищити доступність азоту можна прогріванням при температурі близько 60°, що й відбувається при компостуванні. Але й у цьому випадку з тонни торфу рослини зможуть засвоїти не більше 2,5-3,0 кг азоту.
За складом і властивостями торф з різних торфородовищ досить сильно відрізняються по вмісту мінеральних речовин і рослинних решток, кислотності, вологоємності, ступеню розкладання. У багатьох свіжовидобутих або погано провітрених торфах може бути значна кількість різних токсичних для рослин речовин. Правда, ці сполуки при гарній аерації досить швидко розпадаються, але внесення такого торфу в ґрунт безпосередньо перед посівом або посадкою може негативно позначитися на росту й урожайності рослин.
Практично не впливаючи на забезпеченість ґрунту поживними елементами для рослин, внесений торф збільшує вміст органічної речовини, поліпшує структуру. Ґрунт при внесенні торфу стає більш теплим, пухким, водо- і повітропроникаючим.
Чи так потрібний торф як добриво?
Отут все залежить від стану ґрунту. Якщо він добре окультурений, містить 4-5 % гумусу, має сприятливий для рослин механічний склад (середньо- і легкосуглинковий), то внесення торфу мало що дасть. Якщо ж органічної речовини мало, ґрунт піщаний або глинистий, то за допомогою торфу й мінеральних добрив його можна значно поліпшити, а виходить, і збільшити врожай.
Коли найкраще вносити торф і в яких кількостях?
Оскільки це дуже стійкий матеріал (добре втримує всі наявні в ньому речовини), вносити його в ґрунт можна в будь-який час, навіть узимку по снігу (звичайно, на рівній ділянці), і чим більше, тим краще. Переудобрити ґрунт торфом неможливо. У теплицях, наприклад, ґрунти іноді готують цілком з одного торфу. Але для того щоб одержувати гарні врожаї, робити торф’яну подушку не обов’язково — цілком достатньо довести вміст органічної речовини в орному шарі до 4—5 %. Щоб підвищити вміст органічної речовини на 1 %, потрібно приблизно 12—15 кг торфу (2—3 відра) на 1 м2. У природному стані підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти зазвичай містять 1,5—2,0 % органічної речовини. Отже, щоб довести його до 4—5 % у ґрунт потрібно внести 40—50 кг торфу на 1 м2. Надалі для підтримки постійного складу в середньому за рік необхідно буде вносити 0,2—0,3 кг/м2.
На всіх ґрунтах, особливо на важких і суглинкових, де після дощів утворюється щільна кірка, торф дає гарні результати в якості мульчи.
Широко використовується він у сполученні з перегноєм, дерновою землею й іншими компонентами як ґрунт для теплиць, парників. Рецептів таких сумішей існує досить багато, їх можна знайти в спеціальній літературі.
Але, мабуть, найбільш раціонально використовувати торф для приготування торфофекальних компостів. Для цього під навісом або плівковим укриттям укладають шар торфу товщиною 40-45 см, роблять у ньому поглиблення, куди в міру нагромадження зливають фекалії й відразу ж засипають їх порцією торфу так, щоб рідина поглиналася повністю. Якщо компостуєма суміш починає пересихати, її зволожують. Оскільки обсяг буде збільшуватися поступово, розігрівання маси не відбудеться, а виходить, і знезаражування буде відбуватись повільно. Такий компост, за санітарними міркуваннями, можна використовувати як добриво не раніше чим через рік після закладки. Торфофекальні компости містять підвищену кількість живильних речовин, тому в ґрунт їх краще вносити навесні по 2-3 кг/м2.
І останнє. Оскільки кислотність торфу досить висока (рН 2,5-3,6), при внесенні в ґрунт до нього додають для нейтралізації вапняне або доломітове борошно 4-5 кг на 100 кг торфу.